Disclaimer

Любі друзі! Ми сподіваємося, що ви з цікавістю прочитаєте веселі історії про невдаху Альфонса Ціттербаке — часом надто сором'язливого і наївного, інколи трохи хвалькуватого і лінивого піонера, вашого німецького ровесника. Може, й декому з вас траплялося так жартувати першого квітня, так готуватися в космонавти чи так намагатися бути підкреслено ввічливим, як героєві цієї книги?

Герман Гессе (1877–1962) — видатний німецький прозаїк, поет, есеїст, лауреат Нобелівської премії з літератури 1946 р. Роман «Деміан» вийшов друком 1919 року й одразу здобув популярність. Його із захопленням читав Ф. Кафка, К. Юнг назвав «маяком у бурхливу ніч», а Т. Манн у передмові до американського видання зазначив, що це «твір, який з невблаганною точністю зачепив нерв епохи і викликав благотворне захоплення цілого покоління молоді».　 «Деміан» — роман про становлення особистості, про духовні пошуки. Це історія юнака Еміля Сінклера, який відчув провалля між лицемірною мораллю, що її проповідували церква, родина і школа, та реальним світом. У дитинстві він був збитий на манівці, потрапивши під пресинг брутального хлопця. Але потім у його житті з’являється таємничий Макс Деміан, який настановляє його завжди залишатися вірним собі й боротися з головним ворогом — загальновживаною умовністю.

In the novel, Siddhartha, a young man, leaves his family for a contemplative life, then, restless, discards it for one of the flesh. He conceives a son, but bored and sickened by lust and greed, moves on again. Near despair, Siddhartha comes to a river where he hears a unique sound. This sound signals the true beginning of his life – the beginning of suffering, rejection, peace, and, finally, wisdom.

В Петербурге на рубеже XIX и XX веков живет Игрок. Околдованный и измученный демоном игры он постоянно поднимает ставки. Марафонский танец по нелегальным игорным домам столицы Российской империи заканчивается лишь роковой ночью, когда ставкой в игре стала сама жизнь. С этого момента начинается печальная и причудливая одиссея героя длиною в век… Автор знаменитого исторического бестселлера «Ясновидец», завоевавшего Европу, писатель и бард Карл-Йоганн Вальгрен в очередной раз удивит и покорит читателя своей безграничной фантазией. Его пессимизм не безнадежен, оптимизм — ироничен. Доктор Фауст XX века сталкивается с совсем иными проблемами, чем его литературный предшественник… В романе Карла-Йоганна Вальгрена «Ясновидец» удачно соединилось все то, что в последние годы любят европейские читатели. Исторический сюжет, мистический флер, любовная линия, «готические» ужасы и тайны, тема уродства и «изгойства»… Те, кому нравится Зюскинд, наверняка оценят и Вальгрена. В Европе оценили — там он уже давно человек-бестселлер. Андрей Мирошкин. «Книжное обозрение» Скандинавские фантазии покоряют мир. Очередной «необычный человек со сверхвозможностями»… С любовью, которая побеждает все, моральным выбором между Добром и Злом, поступками, ведущими к еще большему утверждению в истине через раскаяние. С преследованиями, местью, кровавыми разборками и прочими атрибутами культурного досуга. С меткими социальными зарисовками и компендиумом современных научных представлений о природе слова и мысли, специфике слухового восприятия. И плюс неисчерпаемый авторский оптимизм в отношении будущего развития событий по самому замечательному сценарию. Заклятие словом и делом. Пища для ума, души и сердца. Борис Брух. «Московский комсомолец» «Меня сравнивают с «Парфюмером» Зюскинда, может быть, потому, что это тоже исторический роман. И потом, у Зюскинда, как и у меня, есть некий причудливый тератологический ракурс. Я, конечно, польщен этим сравнением, но оно все же поверхностное, и большого значения ему я не придаю. Мой роман и более толстый, и, я думаю, более умный». К.-Й. Вальгрен. Из интервью «Газете» Автору удался горизонтальный размах повествования, когда в основную сюжетную канву, на которой вышита печальная история настоящей и поистине удивительной любви Красавицы и Чудовища, то и дело суровыми нитками вплетаются истории другие. Церковные детективы, как у Умберто Эко. Гипертекстовая мифология, как у Милорада Павича. Эпистолярные интриги, как у Шодерло де Лакло… Ан нет. Не дается он так просто в руки, этот безумно популярный и модный шведский бард Вальгрен. Прячет междустрочно силки-ловушки, в которые читающая Швеция попалась тиражом более 250 тысяч экземпляров, европейская читательская публика с удовольствием попадается многажды. Елена Колесова. «Книжное обозрение» …Автор тащит из всех исторических бестселлеров конца прошлого и позапрошлого веков с такой беззастенчивостью, что диву даешься, как эта машина, собранная из чужих запчастей, едет все быстрее, а в середине даже взлетает… А главное, становится понятен и замысел — не просто подражание, но полемический ответ на «Историю одного убийцы» (подзаголовок «Парфюмера»). Гений и есть злодейство, утверждает Зюскинд. Хрен тебе, вслед за Пушкиным уверенно говорит Вальгрен. Дмитрий Быков. «Огонек»

Мастацкія творы разумеюцца і не разумеюцца вельмі па-рознаму. У большасці выпадкаў аўтар мастацкіх твораў не тая інстанцыя, якой належыць вырашаць, дзе ў чытачоў канчаецца разуменне і пачынаецца неразуменне. Сёй-той аўтар ужо знайшоў чытачоў, якім ягоны твор больш празрысты, чым яму самаму. Апрача таго ў пэўных сітуацыях і неразуменне можа быць плённым. Мне і дагэтуль «Стэпавы воўк» здаецца той з маіх кніг, якая часцей і больш за якую іншую не разумеецца і часта з'яўляюцца згодныя, нават захопленыя чытачы, а не тыя, што адмаўляюць, якія выказваліся мне пра кнігу варожа. Часткова, але толькі часткова частата такіх выпадкаў выцякае з таго, што гэтая кніга, напісаная пяцідзесяцігадовым і прысвечаная праблемам акурат гэтага ўзросту, вельмі часта трапляла ў рукі зусім юных чытачоў. Але і сярод чытачоў майго веку я часта сустракаў такіх, каму мая кніга, хоць і рабіла на іх уражанне, але дзіўным чынам у сваім змесце была ясная толькі напалавіну. Гэтыя чытачы, так мне здаецца, пазналі ў Стэпавым ваўку саміх сябе, ідэнтыфікавалі сябе з ім, перажылі разам з ім свае пакуты і мары і пры гэтым зусім прагледзелі, што кніга апавядае не толькі пра Гары Галера і ягоныя складанасці, што над Стэпавым ваўком і яго поўным праблемаў жыццём ёсць другі, вышэйшы, непрамінушчы свет і што «Трактат» і ўсе тыя мясціны кнігі, якія расказваюць пра дух, пра мастацтва і пра «несмяротных.

Хоч молоді, та наполегливі археологи із групи Олекси Скорчинського. Скільки невдач спіткало їх під час розкопок стародавнього міста Уранополіса, однак вони не відступили. І ось доля усміхнулась шукачам: серед різного сміття знайдено давню мідну монету, на якій дрібними грецькими літерами викарбувано слова: «Хвала Уранілові та Аглотілу». Хто вони, ці загадкові герої, на честь яких карбували монети? Повість Гліба Голубєва розповідає про перемогу світла над темрявою, добра над злими силами. Окремим виданням виходить уперше.

Перу сучасного англійського письменника Коліна Вілсона належать романи, п'єси, філософські трактати. "Паразити свідомості" – гостросюжетний роман з елементами фантастики, пройнятий гуманістичною ідеєю утвердження необмежених можливостей людини, переконанням у величезному потенціалі людської волі та інтелекту. Перу современного английского писателя Колина Вилсона принадлежат романы, пьесы, философские трактаты. "Паразиты сознания" – остросюжетный роман с элементами фантастики, пронизан идеей утверждения неограниченных возможностей человека, убеждением в громадном потенциале человеческой воли и интеллекта.

Гомер Іліада Переклад Бориса Тена

??????. ????? © Борис Тен (переклад з давньогрецької), 1978 © Андрій Білецький (передмова, примітки), 2006 © О.С.Юхтман (ілюстрації), 2006 Джерело: Гомер. Іліада. – Харків: Фоліо, 2006. – 416 с. – . Скануваня і коректура Aerius, Diodor (ae-lib.org.ua), 2007 ЗМІСТ

А.Білецький. Було колись під Іліоном

Пісня перша. Моровиця. Гнів Пісня друга. Сон. Беотія, або Перелік кораблів Пісня третя. Клятви. Огляд війська з мурів. Двобій Александра і Менелая Пісня четверта. Порушення клятв. Обхід війська Агамемноном Пісня п ята. Подвиги Діомеда Пісня шоста. Зустріч Гектора з Андромахою Пісня сьома. Поєдинок Гектора з Еантом, похорон полеглих Пісня восьма. Перервана битва Пісня дев'ята. Посольство до Ахілла. Прохання Пісня десята. Долонія Пісня одинадцята. Подвиги Агамемнона Пісня дванадцята.Бій біля валу Пісня тринадцята. Бій біля кораблів Пісня чотирнадцята. Ошукання Зевса Пісня п'ятнадцята. Відступ від кораблів Пісня шістнадцята. Патроклія Пісня сімнадцята. Подвиги Менелая Пісня вісімнадцята. Приготування зброї Пісня дев'ятнадцята. Зречення гніву Пісня двадцята. Битва богів Пісня двадцять перша. Битва біля ріки Пісня двадцять друга. Убивство Гектора Пісня двадцять третя. Ігри на честь Патрокла Пісня двадцять четверта. Викуп Гекторового тіла

Примітки

Гомерівський епос складається з двох епопей - «Іліади» і «Одіссеї». У першій із них йдеться про подвиги звитяжців під час Троянської війни. У другій розповідається про повернення Одіссея - одного з героїв Троянської війни - на рідний острів Ітаку та про незвичайні пригоди, які йому довелося пережити. «Одіссея» дихає величавим спокоєм, вона сповнена духовної краси і величі та є завершеним втіленням класичної епопеї. Поема наповнена цікавим побутово-звичаєвим змістом життя стародавніх еллінів, і разом з тим вона нас вводить у казково-фантастичний світ грецької міфології. Поема відзначається досить складною і довершеною композицією, що свідчить про високий художній рівень, якого досягла поезія Гомерівського часу. «...Окреслені ясними лініями, в прозорому і рівному освітленні стоять і рухаються люди в межах простору, що охоплюється оком; не менш ясні їхні думки й почуття, повністю виражені в слові, гармонійні навіть у стані хвилювання» (Е. Ауербах).